Простийпошук |
Розширенийпошук |
Покажчики
|
Професійний пошук |
Рубрикатор НБУВ |
Розподілений пошук |
Бази даних
Наукова періодика України - результати пошуку
Книжкові видання та компакт-дискиЖурнали та продовжувані виданняАвтореферати дисертаційРеферативна база данихНаукова періодика УкраїниТематичний навігаторАвторитетний файл імен осіб
 |
Для швидкої роботи та реалізації всіх функціональних можливостей пошукової системи використовуйте браузер "Mozilla Firefox" |
|
|
Повнотекстовий пошук
| Знайдено в інших БД: | Книжкові видання та компакт-диски (6) | Реферативна база даних (2) |
Список видань за алфавітом назв: Авторський покажчик Покажчик назв публікацій  |
Пошуковий запит: (<.>A=Кіцера Ол$<.>) | |||
|
Загальна кількість знайдених документів : 1 |
|||
| 1. | 
Кіцера Ол. Ом. Лабіринтопатії (вестибулопатії) в практиці лікаря - терапевта [Електронний ресурс] / Ол. Ом. Кіцера, Ол. Ол. Кіцера // Львівський клінічний вісник. - 2013. - № 2. - С. 52-54 . - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/lkv_2013_2_14 У 1861 р. Проспер Меньєр вперше довів, що причиною запаморочення, ністагму та вегетативних розладів може бути захворювання вушного лабіринту. Сьогодні хвороби з такими симптомами належать до лабіринтопатій, тобто негнійних хвороб лабіринту. Мета роботи - описати основи класифікації, первинної діагностики, невідкладного і планового лікування лабіринтопатій. Надано основи класифікації, первинної діагностики, невідкладного і планового лікування лабіринтопатій. Стисло викладено історію вивчення, клінічні ознаки, сучасні методи діагностики, лікування хвороби Меньєра та інших лабіринтопатій. Зокрема, виокремлено посттравматичні лабіринтопатії, які сьогодні почастішали, проте не завжди діагностуються. Існують різні класифікації лабіринтопатій, які застосовують фахівці і вестибулологи та отоневрологи. Лікар-терапевт повинен знати, що лабіринтопатії (вестибулопатії) бувають: аперіодичними; тривалими, періодичними. Найбільш часто серед лабіринтопатій зустрічається хвороба Меньєра. Патогенез її визначається передусім ендолімфатичним гідропсом. Класичними ознаками хвороби Меньєра є періодичні напади (атаки) вестибулярної декомпенсації: запаморочення, нудота, блювання, наростаюча приглухуватість, здебільшого і однобічна, шум у вухах. Напад зазвичай розпочинається запамороченням, порушенням рівноваги, далі приєднуються шум у вухах, який не зникає після перетискання сонної артерії, зниження слуху, вегетативні розлади. Такий стан здебільшого триває 1 - 3 год., рідше - до 10 год. Згодом настає період ремісії, що може мати різну тривалість від декількох днів до року. У більшості хворих визначаються спонтанний ністагм, порушення статичної та кінетичної рівноваги. Із огляду на поліетіологічність хвороби Меньєра, лікування скеровується на різні можливі причини та на різні ланки патогенезу. Висновки: лікар загальної практики повинен пам'ятати про можливий зв'язок скарг на запаморочення з транспортною травмою і вміло спрямовувати з'ясування анамнезу. Якщо в минулому пацієнт мав транспортну травму, потрібно скерувати його до фахівців і вертебролога, отоневролога, нейрохірурга, травматолога для призначення спеціальних досліджень і променевих (комп'ютерна томографія, МРТ), лабораторних, авдіометрії, ністагмографії тощо. | ||
Попередній перегляд: 
Реферативна БД
 |
| Відділ наукової організації електронних інформаційних ресурсів |
 Пам`ятка користувача |